СЕЛО ІВАНІВКА
ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ. 

Іванівка розташована у верхній течії річки Ревухи (притоки Ятрані), за 17 км на північний захід від районного центру та за 3 км від залізничної станції Яроватка.
Населення-1242 чол.
Сільській Раді підпорядковане с. Яроватка.
На території села виявлено залишки поселень трипільської культури, доби бронзи та чотирьох черняхівської культури.
 Циберманівка Велика - таку назву мало колись село Іванівка . Володарем старої Циберманівки був у ХVІІ ст. магнат Калиновський. Назва села пішла від прізвища економа Калиновського-Г. Цимермана.
В першій третині ХVІІІ ст. село перейшло до рук Потоцького, який, за народними переказами, подарував його якомусь єпископу Рилло .
За часів Хмельниччини тут розміщувалась козацька сотня Уманського полку.
За переказами, серед тих хто підтримав Гонту та Залізняка під час гайдамацького повстання, були і наші земляки.
У 1795 р. у селі було 67 кріпацьких господарств, в яких проживало
359 осіб.
В 30-х роках ХІХ ст. село було перетворене на військове поселення.
Далось воно взнаки селянам: потрібно було прохарчувати себе, свою
сім´ю, а за спиною завжди стояла ще й солдатська муштра. Строєм на роботу І строєм з роботи, офіцерські накази і палична дисципліна. Дехто пробував тікати. Та куди втечеш? В уманському краєзнавчому музеї зберігається копія наказу від 18 січня 1852 року по Маньківському резервному гусарському полку, надіслана у 6-й ескадрон у с. Цимерманівку для оголошення. У наказі йдеться про те, що солдат Омельян Згуровський за спробу втекти був покараний тисячею ударами шпіцрутенами (довгими дубцями). Він двічі був проведений крізь стрій 500 солдатів, кожен з яких мав вдарити засудженого.
Старожили села згадують розповіді своїх рідних про те, як в селі квартирувався гусарський ескадрон. Деякі перекази носять гумористичний характер.
Після скасування військових поселень село стало казенним селом.
Три чверті селян були не письменними. Село не знало лікаря, зате була церква, каплиця, пивнушка і монополька.
У 1793 році тут народився відомий учений Йосип Павлович Войцехівський. Тут пройшло дитинство вченого. Його батько, священик, сподівався, що син піде тією ж стежкою. 
Ось що пишуть в інтернеті про нашого славетного земляка.

Прочитати повний текст історії села Іванівка ви можете ТУТ:

Наша бібліотека. Фото

Сільська бібліотека-філія

Книги - морська глибина;    
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивнії перла виносить.
І. Франко.

Без книг неможливе життя. Значить, життя неможливе без бібліотеки. В Стародавнім Єгипті бібліотеки називали "аптеками для душі".І ось у жителів  села Іванівка, яке розкинулось на пагорбах у мальовничому куточку Уманщини, в 1948 році сталася визначна подія - було відкрито бібліотеку - свою "аптеку для душі". 
Першу в селі бібліотеку було відкрито керівником колгоспу "П'ятирічка" Скрипніченко Іваном Єфремовичем. Книги, зібрані у жителів села, закуплені на кошти колгоспу, та пожертви читачів стали першим надбанням фонду.  
Перша інвентарна книга бібліотеки має запис за № 1 від 20 жовтня 1948 року.

Всього книг, на день відкриття було, згідно інвентаризаційних книг, 945 примірників.
В подальшому закупка книг, та фінансування бібліотеки було повністю на колгоспному балансі до централізації бібліотечної системи у 1983 році.

Першою завідувачкою бібліотеки була Чубар Олександра Олександрівна, яка працювала до 1954 року. З 1954 по 1956 рік бібліотекарем був Телепенько Василь Іванович. Читальня розміщувалась у хаті репресованого "куркуля" поруч зі школою. Вона займала одну невеличку кімнату, посередині стояв великий стіл, під стіною були дві лавки, стільці, два довгі саморобні стелажі.
Зі спогадів старожилів:
І ось ми, школярі, йдемо в бібліотеку. На подвір'ї нас зустрічає старенька згорблена бабуся із словами: «ЇЇ нема». Як нам в цей час було по-дитячому «боляче» від цих слів (я й зараз їх чую), адже ми так хотіли поміняти книжку, а ще більше поспілкуватися з бібліотекарем. А бібліотекаря дійсно не було. В той час бібліотекарі ходили НА ВИРОБНИЦТВО: на тік, на ферму, на тракторну бригаду; проводити бесіди, бібліографічні огляди, дні інформації. Але ми не хотіли вірити цій старенькій бабусі і потайки, крадучись заглядали в маленькі віконця щоб переконатись в правдивості слів старенької. Я й зараз «бачу» помальовані червоною фарбою двері, а на дверях - записка «Пішла на тік», «Пішла на ферму»... Ми школярі, не хотіли, щоб вона кудись ходила, ми хотіли, щоб вона завжди була в бібліотеці. А тягнуло нас в бібліотеку тому, що там працювала , надзвичайно, добра, лагідна, привітна, мудра жінка Чубар Олександра Олександрівна. До неї тягнулись дорослі і діти. Від неї випромінювалась якась позитивна енергія, тепло. Ми, будучи вже підлітками, йшли до неї із своїми радощами і смутком. Вона могла порадіти разом з нами і якщо треба, заспокоїти, розрадити. Ми довіряли їй свої дівочі таємниці.
Але пройшли роки, підростали нові читачі, змінилася бібліотекар, змінилося життя; та не змінилося відношення і до книг, і до читачів. Галина Семенівна була достойною ученицею та гідною заміною старенької учительки, яка стільки років віддала книгам.
 З 1956 року до липня 1997 року завідувачкою бібліотеки працювала Баратюк Галина Семенівна.

В 1956 році, дякуючи правлінню колгоспу, та за активної участі Галини Семенівни,
бібліотеку було перенесено до новозбудованого Будинку Культури. Приміщенню бібліотеки в новій будівлі виділили, на другому поверсі, 2 кімнати площею 112 метрів квадратних.

І, можливо, дякуючи Галині Семенівні, я стала бібліотекарем. Адже це вона зуміла прищепити мені любов до книги, до бібліотеки. Я щиро вдячна їй за це.
 В селі й до нині згадують добрим словом і Олександру Олександрівну, і Галину Семенівну.
З лютого 1998 року і по даний час в бібліотеці-філії села Іванівка, працюю я, Безкоровайна Лілія Василівна.

Від 15 грудня 2000 року до 21 листопада 2017 приміщення сільської бібліотеки знаходилося в новій будівлі адміністративного будинку. Виділено, на другому поверсі, 2 кімнати площею 51 метр квадратний( 33+18).

 Бібліотека обслуговує 650 читачів, з них 120 дітей. Книжковий фонд нараховує 7638 примірників книг. В роботі бібліотеки велика увага звертається на відродження культурних традицій українського народу, дух патріотизму, відродження духовності. Висвітлення таких тем: захист прав дітей, розвиток українського села, повернення традицій, які вже майже забуті в наш час. Бібліотека вивчає історію свого села, тісно співпрацює із сільською радою, школою та БК села Іванівка.
З 21 листопада 2017 року у бібліотеки знову новосілля. Надано нове приміщення, на першому поверсі лікарської амбулаторії − це 2 кімнати загальною площею у 33 метри квадратні ( 21,3 +11,7).