Історія школи

            Більш повну історію  можна почитати на сайті школи:                                 https://ivanivkazosh.at.ua/index/istorija_shkoli/0-17

В селі Іванівка (тодішня Цеберманівка) шкільне навчання було організоване в 1861 році. Але школа року не мала свого приміщення та бюджетного фінансування. Гроші на книги та письмове приладдя збирали з сільського населення відповідно до кількості землі, якою володів селянин. Кошти вносили всі жителі села, незалежно від того, навчались їх діти в школі чи ні. Навчання проводилося в селянських хатах. Відомі імена та прізвища цих людей. Учителів в той час не було, то ж навчали дітей дяки "за довантаженням". Навчання було розраховане на 3 роки. Дяки, які здійснювали навчальний процес, не мали відповідної освіти. Все навчання зводилося до оволодіння навичками читання російською та церковнослов'янською мовами, елементами письма та чотирма арифметичними діями.
В більшості випадків діти не отримували навіть цього мінімуму знань тому, що дяки самі були малограмотні і не могли повноцінно виконувати покладених на них завдань. Основна маса навчального часу відводилась на вивчення молитов. Наставником школи був місцевий священик.
Навчалось у школі до 20 дітей. З цієї кількості навчались читати і писати не більше 3 - 4 учнів. Навчальний рік починався 27 вересня, а закінчувався коли розтавав сніг.В 1905 році було побудоване приміщення школи в якому діти навчалися до 1967 року

В міру зростання вимог до шкільної освіти та збільшення кількості бажаючих навчатися, під шкільні потреби відводилися інші пристосовані будівлі, яких, в різний час, налічувалося до чотирьох.
В 1912 році в селі було 311 дітей шкільного віку (8-11 років), з яких навчалися в школі 127. Навчали дітей 2 учителі, які мали тільки шкільну освіту в обсязі двох класів. До 1929 року в селі діяла початкова школа навчання в якій було обов'язковим для всіх дітей, що за віком повинні були навчатися. Всі діти були охоплені навчанням у 1- 4 класах, для кожного класу був учитель. З 1917 року навчання мало світський характер, але було надто заідеологізованим. З 1929 року в школі діяла піонерська організація. Велику роботу провели учителі школи та культармійці по ліквідації неписьменності серед дорослого населення , а їх було понад 80 % .До 1932 року в селі повністю ліквідовано неграмотність.
Це фото найстаріше, яке пощастило відшукати. На ньому ми бачимо випускний 7 клас 1937 року разом з учительським колективом

З утворенням семирічної школи збільшилася кількість учнів: 1939 рік - всього 345, в 1 - 4 класах - 240.
Перед Великою Вітчизняною війною директором школи був Данилюк, який загинув під час Вітчизняної війни. Частина учителів також пішли на фронт.
22 грудня 1940 року. Мегельбей В.Д., курсант Орджонікідзевського військового училища (праворуч). Працював директором школи з 1953 по 1959 рік, пізніше вчителем історії.  
Молодий учитель Шведе Мичислав Францович та його юна дружина Марія Антонівна, які все своє життя віддали вихованню дітей,  мали їх восьмеро, та були шанованими учителями  від 1940 року і до виходу на пенсію.

В липні 1941 року село окупували німецькі фашисти. Навчання в школі не проводилося, в приміщенні окупанти влаштували конюшню. Молодь вивозили в Німеччину.8 березня 1944 року радянські війська звільнили село.
Перший наказ по Іванівській неповній середній школі датований двадцятим березня 1944 року. 

Частина шкільних приміщень стояли зруйновані, у вцілілих вікна були замуровані цеглою. За короткий час учителі і місцева громада відновили матеріальну базу і організували навчання в школі для дітей 7 - 15 років. До середини 50 років умови навчання і праці були дуже складними, учням доводилося багато працювати в колгоспному господарстві.
Бідність помітна у всьому, що ми бачимо на фото 1949 року.

Наступне фото педколективу зроблене в 1952 році. 

Спілкуючись з людьми старшого покоління нерідко можна почути, що вчитель у ті часи був фігурою авторитетною і, як не дивно, у великій мірі завдяки своєму матеріальному становищу. Дійсно: де і коли поважали жебраків?
В 1957 році школа перейшла на однозмінне навчання. Цьому сприяла передача школі колишніх приміщень сільської ради і клубу.
З 1959 року школа стає восьмирічною.
Випускником школи був голова місцевого колгоспу, кавалер ордена Леніна Мельник Кіндрат Лукашевич, який зробив господарство мільйонером. Він зініціював будівництво нової школи, що була урочисто відкрита 7 листопада 1967 року на честь ювілею Жовтневого перевороту і стала, на той час, однією з кращих в районі. Такий вигляд будівля і територія навчального - закладу мали в той історичний для села день.

Навчальні потужності дозволили реорганізувати її в середню і перевести з с. Берестівець 10 клас. При навчальному закладі почала діяти вечірня школа для працюючої молоді.
В 60-х роках школа, за своїм змістовим наповненням, набуває належного їй статусу. Це й освітній рівень учителів, матеріально-технічна база, методичне забезпечення навчального процесу. Багато робиться для того, що б учням було цікаво навчатися і відпочивати. Слово «патріотизм» у той час для більшості не було пустим звуком. Ніхто не задумувався, яких героїв оспівувати: все було чітко й однозначно. 

Для створення цієї статті використано матеріали зі шкільного сайту.
адресу якого ви бачите нижче: