Пам"ятаємо героїв Крут

Вони загинули за Україну»

Сценарій виховного заходу
Мета: Розкрити суть , причини трагедії під Крутами , виховувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни , до борців за незалежність України.
Оформлення: На столі хліб на рушнику і червона калина , свічки , на стіні ікона Божої Матері і плакати. Виставка книг , газетних та журнальних матеріалів "Вам вічна слава , Вам вічна пам'ять".
Ведуча : Це правда: кров з каміння може змити дощ, червона місяця хустина може стерти, але наймення Ваші багряніші від руж що горять у просвіті на плитах незатертих.

Ведучий:

П'янила ниви кров їх чиста.
Завершилося. Вже бій стихав,
І впали всі: героїв триста,
Останніх смілих гнів садиста
В полоні всіх закатував.

Ведуча: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня , сплять в знаних і безіменних могилах розкиданих по рідній і чужій землі -ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас - життя - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведуча: Тим , кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити з своєї пам'яті і історії, героям, що впали в страшному бою під Крутами - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Ведучий: Добре кажуть: "Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього". І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе , куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як сказав у своєму романі Павло Загребельний: " На порожньому місці роду не заснуєш ".
Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров'ю і сльозами. Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .

Ведуча: 29 січня 1918 року назва невеликої станції , що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач - Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал , який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого " "молодшого брата ". Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п'ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.
Учениця:
Зоріла золота заграва,
Здригався світ під звуки сурм.
Широко залунала слава,
Що нам воскресла вже держава,
Що Україна встала з тюрем.
Учень:
Гоїлися столітні рани,
Бо не царив вже кволий жах;
Лежали в поросі тирани,
Розірвано важкі кайдани,
Стеливсь в майбутнє ясний шлях.

Учениця:
Заграли нам воскресні дзвони
І вже жертвенний, власний труд
Творив права, свої закони,
Царив вже лад, а не прокльони,
Своя влада, не царський кнут.
Учень:
Нечайно!.. Що це? Що це чути?
Це знову наїзд диких орд!
На досвітках прийшлось збагнути
Питання: Бути чи не бути?!
Без війська, - без своїх когорт!
Учениця:
Невже ж побідять супостати?
У відповідь паде наказ:
Хто волю любить, в ряд ставати,
Книжки змінити на гранати,
З огню творити славний час!
Учень:
Нема дорожчого від чести,
Страшнішого чужих кайдан.
Настав вже час війни і мести!
Все Україні в дар принести,
Це воля рідних нам спартан.
Учениця:
Орди шість тисяч йде у люті,
Пожежу запалив солдат.
Невже ж не бути нам? Чи бути
Покаже бій, порішать Крути,
Не володітиме в нас кат.
Учень:
Падуть німі, зітхань не чути,
Незнане їм терпіння, жах.
Хто переможе? Чи ж збагнути...
Бо лицарів абсурду трупи
Мостили гордій славі шлях.
Учениця:
Вже знемагали, сил не стало,
То дальше морем лилась кров;
Їх так багато - нас так мало
(Розпукою в душі кричало)
І далі бій нерівний йшов.
Учень:
П'янила ниви кров їх чиста.
Звершилося. Вже бій стихав,
І впали всі: героїв триста,
Останніх смілих гнів садиста
В полоні всіх закатував.
Учениця:
І впали всі і не спинили
Нового наїзду варвар; -
Та всі лягли, а не спочили,
Добули славу й нам лишили
Безсмертний взір: геройства чар.

Учень:
«Чужинцю, йди і Україні
Скажи, що звершений наказ.
Хай не сумує! На руїні
Збудуємо нові твердині
І в бій підемо другий раз!
Учениця:
Скажи, що шлях покажуть Крути,
Що замість терня ореол,
Що Україні вічно бути,
Про Україну всім почути,
Бо світу це новий престол!»
Ведучий: Лише 300 українських юнаків - добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п'ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців - переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.
Ведуча: Бій розпочався о 12 годині дня , фактично безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаку ворога, не залишаючи своїх позицій. Протягом п'яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте незабаром, скориставшись кількісною перевагою, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студенського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів ( серед них: Лизогуб, Попович, Шульгін, Кальченко, Ганкевич та інші ) були захоплені в полон. Усіх їх було піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано.
Звучить мелодія пісні "Пам'яті героїв Крут"

Учень:

Ти впав, товаришу, у ранах

Між трупами таких, як сам,

Та не останній в могіканах,

Борониш ти святий вігвам.

Учениця:
Вони ідуть у лавах щільних

Вперед, вперед, і не один

Упав, як ти, в огнях свавільних

Під спів червоних хуртовин.

Учень:
Благослови ж їх льот шалений,

Умри з усміхом на устах;

Не поведе більш кат скажений

Твоїх братів у кайданах.

Учениця:
Коли ж здригнуть міцні їх лави,

Коли не схочуть умирать,−

Покрий тавром ганьби й неслави,

Спали пожежею проклять!..

Учень:
День помирав, як недобитий лебідь,

Ніч перейняла невимовний біль.

Здригнулись зорі в сполотнілім небі

І тихо подали в криваву заметіль.

Учениця:

Стогнали Крути і молився вітер ,

Цілуючи скривавлені сліди:

Вас мало, діти, вас так мало, діти,

Супроти московської орди.

В пекучий сніг... Навзнак. Не на коліна.

Заплакав місяць в зоряну блакить.

Всі - як один... Кріпися Україно ,

Хоч їхня смерть повік не відболить.

Ведучий: Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників . Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

Ведуча: Але більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам'яті народу згадку про Крути, або виставити її героїчних захисників зрадників Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій горі.

Ведучий: Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам'яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність , поклавши на її вівтар найцінніше - власне життя.

ВШАНУЄМО ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЇВ КРУТ ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ.Викорисано вірші:

                                   Володимир Янів - Бій під Крутами
Спиридон Черкасенко − Брате! Пам'яті героїв Крут